Кружляє вальс, відлунює прощально, над залою стривожено зліта…
Сьогодні діти в путь виходять дальню. Їм сяють зорі, вабить висота…
Ми ж: мами, тата, вчителі та гості неначе вперше бачим їх таких:
Схвильованих, дорослих, чарівних! – Таких нам рідних, милих, дорогих!..
Усе має свій початок і кінець. Є першокласник, а є й випускник. А між ними, колись здавалось, відстань у вічність. Саме так думали теперішні випускники Вараської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1, які у далекому 2009 році вперше переступили поріг школи…
Уже відшуміли шкільні весни, й одинадцять років навчання добігли кінця. Були вони різними: веселими і сумними, з перемогами та поразками, з надіями та розчаруванням. Але все одно вони по-дитячому були щасливими. Тут діти не лише вчились, але й просто жили, спілкувались, дружили, закохувались… разом сумували, а іноді дарували одне одному справжні свята.
А сьогодні пролунав останній акорд шкільної симфонії, зібравши у стінах рідної школи тих першокласників з далекого минулого, бешкетників – хлопчиків, сором’язливих дівчаток, щоб сповістити: дитинство скінчилось, а попереду доросле життя. Цієї миті випускники дуже терпляче і довго чекали. І ніщо не змогло стати їм на заваді: ні коронавірус, на маски, ні соціальна дистанція. Прийшли до альма матер, аби отримати свою першу найвищу винагороду за одинадцять років кропіткої праці – свідоцтво про повну загальну середню освіту. Саме для них липневого вечора були хороші слова, теплі посмішки…
Ми вітаємо випускників з початком нового етапу життя, радіємо за них, пишаємося ними і зичимо щасливої, світлої долі.

