Тоді, як більшість батьків справді люблять своїх дітей, самі діти часто не відчувають цієї любові. Особливо це проявляється, коли батьки впадають у крайнощі, вдаючись до надмірного захисту та контролю. Чому так трапляється? Розглянемо типові помилки в поведінці батьків.
- «Мати-квочка» (надмірний захист). Ця модель виховання призводить до негативних наслідків і викликає такі побічні реакції:
- пригнічує дітей;
- перешкоджає їм ставати сильними, незалежними дорослими;
- робить їх нездатними завойовувати довіру;
- ускладнює формування навички приймати зважені рішення;
- не дозволяє дітям вчитися на помилках.
- «Армійський сержант» (надмірний контроль).
Коли один з батьків – «армійський сержант», то він керує сім’єю доволі суворо: встановлює правила та норми, вигукує команди, надмірно контролює. Діти в такій родині часто зростають у страху. У них формується думка, що дорослі становлять загрозу. Один з негативних наслідків такої поведінки батьків – занижена самооцінка дітей. Вони думають про себе: «Я поганий/погана», «Я невдаха», «Від мене ніякої користі».
Командування та допити – типова манера спілкування батьків, якщо вони «армійські сержанти». Щодня діти чують тисячі команд та безліч запитань. І такий надмірний батьківський контроль часто завдає їм шкоди:
- викликає опір, розлюченість чи сплеск емоцій;
- спричиняє непотрібні конфлікти;
- змушує дітей думати, що успіх приходить тільки завдяки досягненням і досконалості в усьому;
- робить їх рабами шкідливих звичок.
А це, зрештою, призводить до того, що в дітей виникають проблеми у
відносинах з іншими, вони в усьому звинувачують себе, не хочуть підкорятися або стають пасивно-агресивними, надто переймаються тим, що про них подумають інші, не можуть організувати своє дозвілля.
- «Мама/тато-Дисней» (надмірне потурання).
Надмірно догідливі батьки дозволяють усе, чого б не попросили їхні
діти: іграшки, одяг, навіть особливі переваги.
Намагаючись ощасливити й убезпечити своїх дітей «диснеївські» батьки не встановлюють жодних обмежень. Діти з таких сімей не здатні встояти перед реаліями та розчаруваннями життя.
Зазвичай дітям, яким потурають, притаманні такі характеристики:
- егоїзм;
- гіпертрофоване почуття власної гідності;
- нестача самовладання;
- імпульсивність.
Якщо ви даєте дітям усе, чого б вони не забажали, ви не готуєте їх до
відповідальності в дорослому житті. Надмірне потурання згодом призведе до невдоволення та жадібності. Діти стають залежними від придбання нових речей, Що більше вони отримують, то більше їм хочеться. З кожною новою іграшкою новизна втрачається дедалі швидше.
Діти в «диснеївських сім’ях» вважають домашні обов’язки нудними й відмовляються їх виконувати. Їх дратує, якщо їм у чомусь відмовляють. Коли ж батьки обирають тверду позицію й наполягають на своєму, дитина може битися в істериці чи навіть знепритомніти, усіляко намагаючись виявити контроль над своїми батьками. Настає час, і такі батьки засмучуються, гніваються, ображаються, що їхня дитина стала такою зіпсованою, але все одно не можуть сказати їй «ні». Це єдиний відомий їм спосіб дарувати й отримувати любов.
ВАЖЛИВІСТЬ БАЛАНСУ
Які причини надмірного потурання дітям? Часом люди просто копіюють модель батьківської сім’ї, у якій вони виросли й де теж практикувалось надмірне потурання. Воно може бути наслідком того, що батьки відчувають провину перед дітьми за недостатню кількість часу, проведеного з ними. Причиною можуть бути і глибші проблеми, які походять з дитинства самих батьків, наприклад, неприйняття або постійні нестатки.
Дітей потрібно вчасно привчити до організованості та відповідальності. Без цих якостей вони можуть стати невпевненими, дратівливими та знудженими. Ще змалку потрібно формувати в дітях правильні звички. Багато батьків нехтує своїм обов’язком в перші роки життя дітей, думаючи, що коли ті подорослішають, то тоді вже потрібно щосили пригнічувати в них зле й виховувати добре. Однак цю роботу слід розпочати, коли батьки ще гойдають своїх немовлят на руках. Не потрібно всіляко потурати їм, але не слід і постійно сварити їх. Твердість, рішучість і послідовність у взаєминах з дітьми принесуть найкращі результати.
Ніколи батьки не повинні дозволяти дитині брати гору над собою. Немає необхідності без крайньої потреби вдаватися до жорстоких заходів, щоб підтримати власний авторитет. Спокій, непохитність і доброта, яка запевняє дитину у вашій любові, зроблять свою справу.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ НАЛАГОДЖЕННЯ ПРАВИЛЬНИХ ВЗАЄМИН З ДІТЬМИ
- Приділяйте сім’ї належну увагу.
- Разом плануйте час.
- Будьте оптимістичні, говоріть про позитивне, висловлюйте любов і зацікавленість.
- Розв’язуйте проблеми спільно.
- Згадуйте про щасливі моменти.
- Діліться своїми переживаннями з дітьми. Просіть дитину допомогти вам.
- Цікавтеся захопленнями своєї малечі, не контролюючи її надмірно. З радістю дозволяйте дитині розвивати свої вміння, не вдаючись до надмірного контролю й не намагаючись нав’язати їй невтілені мрії свого дитинства.
- Долучіться до доброчинності.
Дорогі батьки, ніколи не забувайте про безумовну любов. Це здатність любити, незважаючи на недоліки та помилки. Така любов об’єктивна й зосереджена на добробуті дітей, їхніх здібностях, особистому виборі життєвого шляху тощо.